62 days of war

This is what the square behind the Mariupol Drama Theater used to look like. We lived such a happy life because we could not even imagine what war could look like.
But this can only be understood over time. I realized that people are constantly dissatisfied with something. It seems to us that there is an obstacle that prevents us from moving forward, and when it disappears, everything will be fine. These may be small personal problems, it was an INTRODUCTION, now a war. External circumstances have a very strong effect on well-being and it is difficult to distract from it. When such horrific events take place around you, the main thing to remember is that it is temporary. Darkness will pass and dawn will come.



I'm trying to find some explanation for why this happened. I see no reason for this war, because we had no Nazis, no "ethnic weapons against the Russians," no oppression of the Russian-speaking people.
Those whom Putin came to "liberate" lie in mass graves 200 meters long.
I see a regime that is gradually coming to other people's homes and bringing death and suffering to ordinary people.


News of death and violence no longer evokes so much emotion. The human mind is an interesting thing. You can get used to everything. It is impossible to see the whole picture, but it is scary to learn about the tragedy of one person and realize that there are now millions of such stories. Society needs development, improvement, evolution.



What is happening in Mariupol?

Heavy shelling of the Azovstal plant from aircraft, tanks and artillery continues, but to no avail. This is a common terror, because there are still about 1,000 civilians in the basement of the plant.

Rockets are also flying all over Ukraine. Because how to explain the launch of cruise missiles in a high-rise building in Odessa? He wants to show us his power. He wants to be feared, to know that it is dangerous to hide everywhere. But we are not afraid. We are ready to fight for our freedom.



Most of the city is under the occupiers. they try to create the illusion of life.
Once a week, people are provided with humanitarian aid, of course according to the list and passport data. We have already seen this, these data are used in a pseudo-referendum, as in 2014. As in Transnistria. As in Abkhazia. As in South Ossetia. The tactics of the Russians do not change.


People were taken to the school for propaganda reports. It is unclear how children will be taught, because teachers have died, there is no water, light, food, why people teach children - of course - nothing.


Locals are forced to dismantle the blockages on the main street. At first, everything was destroyed, but now the survivors are forced to clean up. This is "liberation"

On May 9, they want to hold a parade in the central square. Show "victory". They killed tens of thousands of people for the picture on television.

Locals have become slaves to this regime, the only way to survive is to work for food for the occupiers.



Many weapons are now arriving in the country. Finally, the world begins to give exactly what is needed to save our people. World leaders are coming to Ukraine, for which we are very grateful.


I also can't help but say about our sabotage and reconnaissance groups. These are extremely brave people who ruthlessly destroy the enemy in the occupied territories and destroy their insidious plans.
We will definitely win. Glory to Ukraine!

----ukr

Так колись виглядала площа за драмтеатром Маріуполя. Ми жили таким щасливим життям, тому що навіть уявити собі не могли як може виглядати війна.
Але це можливо зрозуміти лише крізь час. Я зрозумів що люди в принципі весь час чимось невдоволені. Нам здається що є якась перешкода, що заважає рухатися далі та коли вона зникне все обов'язково стане краще. Це можуть бути дрібні особисті проблеми, це був КОВІД, зараз це війна. Зовнішні обставини дуже сильно впливають на самопочуття та від цього важко відволіктись. Коли події настільки жахливі та відбуваються навколо тебе то головне пам'ятати що це тимчасово. Що пітьма піде та настане світанок. 

Я намагаюсь знайти якесь пояснення, чому все так відбулось. Я не бачу причин для цієї війни, бо в нас не було ні нацистів, ні "етнічної зброї проти росіян", ні пригнічення російськомовного народу. 
Ті, кого путін прийшов "визволяти" лежать у братьських могилах довжиною по 200 метрів.
Я бачу режим, що поступово приходить в чужі домівки та приносить смерть та страждання для звичайних людей. 

Новини про смерті та насильство вже не викликають стільки емоцій. Люди так цікаво створені, що можуть звикнути навіть до такого. Неможливо побачити цілу картину, але дізнавшись про трагедію однієй людини та розуміючи що таких історій зараз мільони - стає страшно за світ. Суспільству потрібен розвиток, покращення, еволюція. Я тримаюся тільки на вірі що це все тимчасово

Що відбувається у Маріуполі?

Тривають потужні обстріли заводу Азовсталь з авійції, танків, артилериї, але успіхів вони не мають. Це звичайний террор, адже у підвалах заводу досі перебуває близько 1000 цивільних людей. 
Також ракети летять по всій Україні, я так розумію щоб ми всі жили у страху. Бо як можна пояснити запуск крилатих ракет у багатоповерхівку у Одесі? Він хоче показати нам свою силу. Хоче щоб його боялися, щоб знали що ніде не сховатися та небезпека всюди. Але нам не страшно. Ми готові боротися за свою свободу.

Більша частина міста під окупантами. вони намагаються створити іллюзію життя. 
Раз на тиждень людям видають гуманітарку, звісно під розпис та паспортні дані. Таке ми вже бачили, ці данні вони використають на псевдо-референдумі, як у 2014 році. Як у придністров'ї. Як у абхазії. Яу у південній осетії. Тактика росіян не змінюється.

Для своїх пропагандиських репортажів зігнали людей у школу. Як буде відбуватися навчання дітей незрозуміло, бо вчителя загинули, води, світла, їжі немає, чому дітей навчать просто люди з вулиці зрозуміло - нічому. 

Місцевих за їжу змушують розбирати завали на головній вулиці. Спочатку все зруйнували, а тепер змушують тих хто вижив прибиратися.
Вони хочуть провести парад по трупам на 9 травня. Показати "перемогу". 

Місцеві мешканці стали рабами для цього режиму, єдиний варіант вижити це працювати за їжу на окупантів. 

Зараз в країну приходить дуже багато зброї. Нарешті світ починає надавати саме те, що необхідно задля порятунку наших людей. Світові лідери приїзжають в Україну, за що ми їм дуже вдячні. 

Також не можу не сказати за наші диверсійно розвідувальні групи. Це надзвичайно сміливі люди, що у окупованих територіях нещадно нищать ворога та руйнують їх підступні плани. 

Ми обов'язково переможемо. Слава Україні!