333 day of war

Good day everyone!
In recent weeks, we have stabilized blackouts and now we live according to the schedule of 3 hours of light, 6 hours of no light. It seems that it will be like this for quite some time and we can say that we are used to it.
In my free time, I continue to paint tiedye, try to improve my skills and make things better. During these six months, I already feel progress, but there is still room for growth. It helps to somehow spend time and think less about the surrounding situation
The country still has a rather tense atmosphere and many tragic events. We have not yet had time to mentally move away from the destruction in the Dnipro, and in a couple of days there was a plane crash in Brovary. Today, the country is saying goodbye to the dead and declaring a day of mourning.
Against the background of many reports that there will soon be another attack on the country, I feel quite tense. I recently attended military training, where they told me what grenades are and how to use them. They also told how to make explosives and use a machine gun. They say that if there is an attack from Belarus, they will give everyone weapons to defend the city, so now they are training civilians so that everyone can help drive out the invaders if necessary.
I still cannot fully realize that this is real life and not a terrible dream. Almost a year has passed, during this time probably every Ukrainian has lost relatives or friends, there is not a single person who has not suffered from this war.
Moral exhaustion is felt very strongly and it is difficult to force yourself to do anything. Every day I dream only that all this will end, but there is no hope for life as before. Even after the war, deep moral traumas and nervous breakdowns will remain with us forever.

In other respects, now missile attacks almost do not happen, but each attack is now very large-scale. If in the first months we were shot at every day, but with a small number of rockets, now missile attacks are carried out at once with a very large number of rockets, but once every 1-2 weeks. But due to the constant training flights of aviation in Belarus, the alarm sounds quite often.
We were able to find another warehouse with humanitarian aid from America, I was very surprised that they turned out to be vegetarian. In general, there are quite a lot of opportunities to find food now. If you see a queue of several hundred people on the street, it means that humanitarian aid is being given out there)

Everything points to the fact that soon there will be a decisive battle. Although there is no good news from the front now, heavy losses of people continue, but there is faith that our command has a plan to counter this.

Thank you all for your support, I really appreciate it!

=====

Всім доброго дня!
Останні тижні у нас стабілізувалися відключення світла та зараз ми живемо за графіком 3 години світло є, 6 годин світла немає. Схоже що так буде ще досить довго та ми можна сказати звикли.
У вільний час я продовжую фарбувати речі, намагаюсь вдосконалювати свої навички та робити все краще. За ці пів року в мене вже стало щось починати виходити, але ще є куди рости. Це допомагає якось проводити час та менше думати про навколишню ситуацію
У країни все ще досить напружена атмосфера та багато трагічних подій. Ми ще не встигли морально відійти від руйнування у Дніпрі так за пару днів сталась авіакатастрофа у Броварах. Сьогодні у країни прощаються з загиблими та оголошено день трауру.
На фоні багатьох повідомлень про те що скоро буде черговий наступ на країну я почуваюсь досить напружено. Нещодавно був на військових навчаннях, розповідали які бувають гранати та як їми користуватися. Також розповідали як робити вибухівку та користуватися автоматом. Кажуть що якщо буде наступ з Білорусі то будуть видавати всім зброю для захисту міста, тому зараз проходять навчання для цивільних людей, щоб кожен у разі потреби міг допомогти прогнати окупантів.
Я все ще не можу до кінця усвідомити що це реальне життя, а не страшний сон. Майже рік пройшов, за цей час мабуть кожен українець втратив родичів чи друзів, не існує жодної людини хтоб не постраждав від цієї війни.
Моральне виснаження відчувається дуже сильно і важко змусити себе хоч щось робити. Кожен день я мрію лише про те щоб все це закінчилось, але надій на життя як раніше більше немає. Навіть після війни з нами назавжди залишаться глибокі моральні травми та нервові розлади.

У іншому, зараз ракетні обстріли майже не трапляються, але кожен обстріл тепер дуже масштабний. Якщо у перші місяці по нам стріляли кожен день, але невеликою кількістю ракет, то тепер ракетні атаки ведуться одразу дуже великою кількістю ракет, але десь раз на 1-2 тижні. Але через постійні навчальні польоти авіації у Білорусі - тривога лунає досить часто.
Ми змогли найти ще один склад з гуманітарною допомогою з Америки, дуже був здивований що вони виявились вегетаріанськими. Загалом зараз досить багато можливості знайти їжу. Якщо бачишь на вулиці чергу у декілька сотен людей - значить там видають гуманітарну допомогу)

Все йде до того, що скоро буде вирішальна битва. Хоч зараз і немає гарних новин з фронту, продовжуються великі втрати людей, але є віра що у нашого командування є план як цьому протистояти.

Дякую усім за підтримку, я дуже це ціную!