361 day of war

Hello!

This week has been really nice with sunny weather and unexpected warming. In Ukrainian, February literally means "fierce," which describes this month well, as it usually brings the strongest frost. This year, the month started with heavy snowfalls, but it already feels like spring is near. Almost every day, the sky is clear, the sun is visible, and the temperature is above zero. Unfortunately, we can only enjoy the weather on the balcony of our apartment because people are still actively recruited for the front line.

When COVID-19 started and many people were forced to stay at home and communicate less with others, I realized that nothing had changed in my life because I spent my time in the same way before. The situation is the same now, although sometimes I even want to go somewhere farther than the nearest stores. It is also emotionally difficult to be in this situation because I understand that there has been almost a year of full-scale war on our territory, and hundreds of thousands of people are ready to destroy us all, while I sit at home. It is hard for me to accept whether I could have been there adequately. Sometimes I think that I could also fight and be useful in the army, but it's good that I have a wife who, by asking questions, lets me know that it's an impossible task for me. Only a few years ago, I stopped being panicky about going to stores and talking to strangers. It was a real problem for me before, and I couldn't even say what I needed without stuttering, which made me even more anxious. Sometimes I forget how hard it was and how many difficulties I had to overcome.

It seems that we are currently in a very difficult stage of the war, and the government is preparing for a new offensive and counteroffensive. We are all anxiously waiting for the anniversary of the war on February 24th, and we don't know what will happen on that day. But there are already some signs that something bad is being prepared.

Strange attacks have started happening at night, and almost every night at around 2 a.m. the air raid siren goes off. This was not happening before, but it seems that the Russians are doing everything they can to make people's lives even harder and destroy as much buildings and infrastructure as possible. Although we have had no power outages this week, we are preparing for the possibility that everything may return to the schedule of power supply interruptions.

This war is strange, because I really don't understand why Russia has so much hatred towards us. This war is not about territory, it is about the destruction of our nation, and it is becoming more and more apparent that this is the main goal. But we have been holding on for a year now, and I believe that we can endure all of this. I would like to start living a normal life again and have the ability to plan for my future, but for now we have to hold on every day and not fall into despair.

Thank you all for your help and support! Thank you for supporting Ukraine, I see how the whole world is helping our country, and I understand that without this support we would simply not exist. Much respect to everyone.

===

Добрий день!

Цей тиждень дуже порадував сонячною погодою та неочікуванним потеплінням. У український мові лютий дословно означає "fierce". І це добре описує цей місячь, зазвичай у любому найсильніші морози. У цьому році місяць так само почався з сильних снігопадів, але вже відчувається що весна близько. Майже кожен день небо чисте, видно сонце та температура вище ноля. Нажаль, насолоджуватися погодою доводиться лише на балконі квартири, бо на вулиці все ще активно набирають людей на фронт.
Ще коли тільки почався ковід та багато людей були змушені сидіти вдома та менше спілкуватися з іншими людьми я зрозумів що у моєму житті нічого не змінилось, адже я і до цього проводив час так само. зараз така сама ситуація, хоча вже навіть мені іноді хочеться вийти кудись далі найближчих магазинів. Також морально важко знаходитись у такій ситуації, адже я розумію що зараз вже майже рік повномасштабної війни та на нашій території сотні тисяч людей готових знищити нас усіх, а я сиджу вдома. Мені важко адекватно сприймати чи зміг би я там бути, іноді мені здається що можна було б також воювати та бути корисним у армії, але добре що у мене є дружина яка задаючи питання дає зрозуміти що це непосильна задача для мене і лише як кілька років я перестав панічно боятися ходити у магазини та спілкуватися з незнайомими людьми. Раніше це і правда була проблема, мені було дуже неспокійно на вулиці та у магазинах та я не міг без заїкання сказати продавцю що мені потрібно, а через це хвилювався ще сильніше. Іноді я забуваю як було важко і через скільки складнощів довелось пройти.

Схоже що зараз дійсно дуже важкий етап війни і влада готується до нового наступу та свого контрнаступу. Ми всі з занепокоєнням чекаємо на річницю війни, 24 лютого, та не знаємо що буде у цей день. Але вже починаються деякі ознаки того, що готується щось погане.
Почались якісь дивні атаки вночі, майже кожну ніч десь о 2 годині починає гудіти повітряна тривога. Раніше такого майже не було, але схоже що росіяни всіма силами намагаються зробити життя людей ще важкішим та руйнувати як умога більше будівель та інфраструктури. Хоч цей тиждень у нас пройшов без відключень світла, готуємось що скоро все знов може повернутися до життя за графіком постачання електроенергії.

Ця війна насправді дуже дивна, адже я реально не розумію чому росія має стільки ненависті до нас. Ця війна не про территорію, а про знищення нашої нації і все більше видно що це головна мета. Але ми вже рік тримаємось і вірю що зможемо витримати все це. Хотілося б вже знов почати жити звичайним життям та мати можливість планувати своє майбутнє, але поки потрібно кожен день триматися та не впадати у відчай.

Дякую усім за допомогу та підтримку!
Дякую що підтримуєте Україну, я бачу як весь світ допомагає нашій країні і розумію що без цього нас би вже просто не існувало. Велика пошана кожному