134 day of war

Good day, friends

Every day the situation changes and life becomes completely different. Falling asleep, it is already difficult to imagine in which world you will wake up.
Yes, a week ago intensified mobilization began, which forced many people to change their lives. At first, summonses to the army were issued to curfew violators and those who drank in parks. Now - issued to all ages from 18 to 60 years old.
Raids have already been organized in places where refugees are located, near supermarkets, hospitals, in places of rest, on beaches. Yesterday, summonses were issued even in the church.
Because of this, the streets are gradually emptying, there are almost no men on the streets, only women and children. Now it is impossible to go anywhere in the center or store and not receive an invitation to the ranks of the army.
Considering the fact that our army now serves about a million people, it is not very clear why all this.
Of course, this is our country and why should we protect it. But I believe that everyone has their own role in life and not everyone is given to be a boxer, locksmith, IT technician or soldier. Unfortunately, now they do not take this into account and generally take everyone who happens to be there.
What happens next? Next, the person is sent to training in a military specialty, which lasts from 7 to 14 days, after which he is sent to perform combat tasks. What can such a person do at the front? I do not know.
I went through several emotional stages and now I understand that there is nowhere to run. Most likely, one of these days you will have to go to the military commissariat and register. There is a possibility that they won't take it right away, but I don't know if you can count on it. Apparently, serving in the army does not mean that you will immediately be sent to Donbas and killed.
I don't know how long I'll be around so many people at all, and I'm worried about how I'll handle it, but at least I won't have to run down the street from the police.
I feel a lot of stress, I don't know how my family and parents will be able to live, because now I am the only one who earns something. I hope that there will be some salary in the army, but there is no information about it.

Now it is absolutely unclear where life is leading me and what will happen next. We can only hope that everything will be fine

Thank you all for your support. I am sure that one day all this will definitely end and it will be possible to just live peacefully.


Добрий день, друзі

З кожним днем ситуація змінюється та життя стає зовсім іншим. Засипаючи вже важко уявити у якому світи ти прокинешься.
Так тиждень тому почалась підсилена мобілізація, яка змусила змінити життя багатьох людей. Спочатку видавали повістки в армію порушникам комендантської години та тим хто пиячив у парках.
Зараз вже організовани рейди по містам перебування біженців, біля супермаркетів, лікарень, у місцях відпочинку, на пляжах. Вчора навіть у церкві видавали повістки.
Через че вулиці поступово пустіють, чоловіків на вулиці майже немає, тільки жінки та діти. Вийти кудись у центр чи у магазин та не отримати запрошення до лав армії зараз неможливо.
Враховуючи те, що зараз у нашій армії служить біля мільона чоловіків - не дуже зрозуміло навіщо все це.
Звісно, це наша країна та кому крім нас її захищати. Але я вважаю що у кожного своя роль у житті та не всім дано бути боксером, механіком, айтишніком або військовим. Нажаль зараз це не враховують та забирають взагалі всіх хто попадається.
Що відбувається далі? Далі людину відправляють на підготовку за військовою спеціальністю, яка триває від 7 до 14 діб, а після цього його відправляють на виконання бойових завдань. Що може зробити на фронті така людина? Я не знаю.
Я пройшов через декілька емоційних етапів та зараз розумію, що тікати немає куди. Скоріш за все на днях доведеться йти до військомату та ставати на облік. Є шанс що не заберуть одразу, але не знаю чи можна на це розраховувати. Мабуть служба у армії не означає що тебе одразу відправлять на Донбас та вб'ють.
Я взагалі не вмію знаходитись довгий час з великою кількістю людей та хвилююсь як буджу це переживати, але хоча б не доведеться бігати по вулиці від патрулів.
Почуваюсь дуже напружено, не знаю як зможе жити моя сім'я та батьки, бо зараз я єдиний хто хоч щось заробляє. Сподіваюсь що буде якась заробітна плата у армії, але про це немає ніякої інформації.

Зараз зовсім не зрозуміло куди веде мене життя і що буде далі. Залишається тільки сподіватися що все буде добре

Дякую всім за підтримку. Я впевненний що колись обов'язково закінчиться все це та можна буде просто жити у мирі.